воєї Вітчизни, очистили рідну землю від чужоземної навали, принесли свободу народам поневоленої Європи, світу не підвладний часу.У цей славний день ми повертаємося до незабутньої весни 45-го, згадуємо тих, хто у жорстокій битві виборов нашу перемогу. Так розпорядився довгий і кривавий календар війни, але навіть коли б ця війна завершилася в іншу пору року, Перемога все одно означала б відродження, оновлення, повернення до життя — те, що несе світові весна.
Пам'ять про війну, її сувора правда залишаються з нами як найбільший за силою духу приклад мужності, патріотизму, важкої ратної праці і вічної скорботи за тими, хто поклав на вівтар Перемоги найдорожче — життя. Війна пройшла залізним плугом через кожне серце, кожну долю і кожне життя. Сувора її правда назавжди залишиться з нами. Вона навічно у нашій пам'яті — загальнонародній, родинній, індивідуальній. Так, Перемога була одна на всіх, хто вступив у двобій з нацистською навалою. І ніхто не стояв за ціною. Для України ця ціна становила за різними даними від 8 до 10 мільйонів людських життів, колосальні суми економічних втрат.
В ці святкові дні викладач суспільних дисциплін Шаповалов В.Ф. проводить екскурсії зі студентами перших курсів медсестринсько-стоматологічного та фельдшерсько-акушерського відділень місцями бойової слави. Студенти слухають розповіді викладача, екскурсовода, зачитують підготовлені реферати, покладають квіти до пам’ятників загиблим в роки війни.
9 травня колектив Могилів – Подільського медичного коледжу на чолі з директором Кордоном В.М. зібрався, щоб відсвяткувати День Перемоги. Викладачі та студенти з жителями міста урочистою ходою прокрокували від площі Шевченка до Меморіалу Пам'яті на Соборній площі, де відбувся мітинг та покладання квітів. Вдячні нащадки низько вклонилися до землі і вшанували хвилиною мовчання всіх, хто поліг смертю хоробрих на фронтах, у партизанських загонах та підпіллі, у гітлерівських катівнях і таборах смерті, пішов із життя від ран, хвороб, голоду і негараздів!
Пам'ять потрібна полеглим, увага потрібна живим. Ми закликаємо молодь завжди виявляти шану й увагу до ветеранів, до покоління, яке пережило справді тяжкі випробування, хто пройшов сувору школу війни, хто у повоєнні роки відбудовував зруйновані міста й села.